
Depressive Black Metal: 10 гуртів, з яких варто почати знайомство з DSBM
Depressive Black Metal: 10 гуртів, з яких варто почати знайомство з DSBM
Depressive Suicidal Black Metal, або просто DSBM, це гілка блек-металу, де замість войовничого сатанізму і крижаного епосу на першому плані стоять туга, самотність, апатія і внутрішній розпад. Повільні темпи, гіпнотичні рифи, що крутяться по колу хвилинами, і вокал, який більше схожий на крик відчаю, ніж на гроулінг. Найпростіший шлях у жанр лежить через десять імен: від предтечі Burzum до американців Xasthur і Leviathan, шведів Shining і Silencer та грузинського Psychonaut 4.
Жанр виріс у середині 90-х із норвезької другої хвилі, але дуже швидко пішов власним шляхом. Сцена переважно складається з one-man проєктів, записаних у спальнях, на дешевій апаратурі, з навмисно брудним звуком. Це не музика для стадіонів. Це музика для навушників о третій ночі, коли за вікном листопад. Ми в Rockway самі виросли на цих записах, тож добірку складали не за чартами, а за тим, що реально крутилося в плеєрі роками. І так, мерч усіх цих гуртів є в нашому каталозі.
Що таке DSBM і чим він відрізняється від класичного блек-металу
DSBM відрізняється від класичного Black Metal не технікою, а настроєм: агресія спрямована не назовні, а всередину. Якщо Mayhem чи Darkthrone звучать як буря, то depressive black metal звучить як порожня кімната після неї.
Музично жанр тримається на кількох речах. Повільні або середні темпи замість безупинних бласт-бітів. Довгі композиції по десять хвилин і більше, де один риф повторюється, поки не перетворюється на мантру. Чисті, часто сумні гітарні переливи поверх дисторшну, іноді фортепіано чи акустика. І вокал: високий, надірваний, на межі істерики. Саме вокал найчастіше відлякує новачків і саме він робить DSBM упізнаваним із перших секунд.
Ліричні теми передбачувані за назвою жанру: депресія, ізоляція, втрата сенсу, зима, смерть. Для багатьох слухачів це не романтизація, а навпаки, спосіб прожити важкі стани через музику, не залишаючись із ними на самоті. Естетика відповідна: чорно-білі розмиті фото, порожні коридори, ліси в тумані, лікарняні стіни.
Сама абревіатура DSBM закріпилася вже в 2000-х, коли сцена розрослася і фанатам знадобилося слово, щоб відокремити її від атмосферного блеку та думу. Частина музикантів назву недолюблює і вважає її ярликом, вигаданим на форумах. Але для слухача вона працює як навігатор: побачили DSBM у тегах, отже, чекайте повільних рифів, туги й мінімалізму. Поруч часто стоять суміжні теги, як-от depressive rock чи post-black metal, і межі між ними дуже розмиті.
Коротко: DSBM це блек-метал, де головна емоція не лють, а відчай. Його впізнають за повільними гіпнотичними рифами, довгими треками, сирим звуком і надривним вокалом. Сцена переважно складається з сольних андеграундних проєктів.
Предтеча і американська школа: Burzum, Xasthur, Leviathan
Якщо шукати, звідки взагалі взявся DSBM, відповідь одна: з атмосферних альбомів Burzum. Норвезький проєкт Варга Вікернеса формально не належить до жанру, але саме «Hvis lyset tar oss» (1994) і «Filosofem» (1996) показали, що блек-метал може бути не атакою, а трансом. Монотонність, яка затягує. Гітара, що звучить, ніби її записали через стару рацію. Вікернес лишається вкрай контроверсійною постаттю, і про це варто знати, але музичний вплив цих платівок на всю депресивну сцену заперечити неможливо. Обкладинка «Filosofem» досі одна з найвпізнаваніших у жанрі, тож не дивно, що футболки, худі й нашивки з обкладинкою «Filosofem» у нас тримаються серед постійних бестселерів.
Справжнім обличчям DSBM за океаном став Xasthur, сольний проєкт каліфорнійця Скотта Коннера. «Nocturnal Poisoning» (2002) і «Telepathic with the Deceased» (2004) звучать як туман, у якому губляться і гітари, і голос. Коннер свідомо ховав вокал глибоко в міксі, і від цього музика стає ще більш тривожною: щось кричить у тебе в голові, але слів не розібрати. Для багатьох саме Xasthur став першим альбомом жанру.
Поруч із ним стоїть Leviathan, проєкт Джефа Вайтгеда (Wrest) із Сан-Франциско. Тут більше агресії, ритмічних зламів і шуму, але відчуття безвиході те саме. «The Tenth Sub Level of Suicide» (2003) і «Massive Conspiracy Against All Life» (2008) варто слухати тим, кому чистий DSBM здається занадто млявим. Обидва американці в каталозі Rockway, і їхні принти, зазвичай чорно-сірі й розмиті, чудово виглядають на звичайній чорній футболці.
Коротко: Burzum дав депресивному блек-металу гіпнотичну форму, а Xasthur і Leviathan у 2000-х перетворили її на окремий жанр. Починати з американської школи варто з «Telepathic with the Deceased» Xasthur.
Шведська хвиля: Shining, Silencer, Lifelover
Швеція подарувала DSBM найгучніші і найскандальніші імена. Головне з них Shining, гурт Нікласа Кварфорта, заснований у 1996 році. Shining давно вийшли за межі сирого андеграунду: у їхній музиці є прогресивні структури, фортепіано, чисті партії, навіть кавери на класику. «IV: The Eerie Cold» (2005) і «V: Halmstad» (2007) вважаються вершиною творчості, і з «Halmstad» найлегше зайти в жанр, бо звук там уже чистий, а атмосфера та сама. Кварфорт відомий провокаційною сценічною поведінкою, і навколо гурту завжди вистачало скандалів, але як музиканта його поважають навіть ті, хто не приймає цю естетику.
Silencer протилежність Shining: єдиний повноформатний альбом «Death Pierce Me» (2001), після якого проєкт фактично зник. Вокаліст на ім'я Nattramn записав партії, які досі звучать моторошно навіть для досвідчених металістів. Це не крик і не скрим, це щось на зразок виття. Навколо Silencer ходить безліч міських легенд, більшість з яких не мають підтверджень, і саме ця загадковість зробила альбом культовим. Слухати його вперше краще вночі. Або не слухати зовсім, якщо день видався важким.
Окремо скажемо про Lifelover, стокгольмський гурт, який у 2005-2011 роках змішав DSBM із пост-панком і депресивним роком. Ми вже писали про них окремо в блозі, тож тут лише нагадаємо: «Konkurs» (2008) це ідеальний місток для тих, хто приходить у жанр із готики чи альтернативи.
Коротко: шведська сцена дала DSBM три різні обличчя: витончений і скандальний Shining, легендарний одноальбомний Silencer та пост-панковий Lifelover. Найлегший вхід тут «V: Halmstad».
Європейська класика: Forgotten Tomb, Nocturnal Depression, Totalselfhatred
Італійський Forgotten Tomb з'явився в 1999 році як проєкт Фердинандо Маркізіо (Herr Morbid). Їхні ранні альбоми «Songs to Leave» (2002) і «Springtime Depression» (2003) поєднують DSBM із doom metal: повільно, важко, з мелодіями, які чіпляються з першого прослуховування. Згодом гурт пішов у бік готик-року і дума, але саме перші платівки досі входять у будь-який список обов'язкового. Логотип Forgotten Tomb із характерним шрифтом легко впізнати на нашивці, тож це частий гість на баттл-вестах.
Французький Nocturnal Depression, заснований у 2004 році, це DSBM без компромісів і без спроб сподобатися. Мінімалізм, повтори, сирий звук і дуже прямолінійна лірика. Серія записів під назвою «Soundtrack for a Suicide» найкраще показує, чим гурт є насправді. Це не той випадок, коли музика вражає технікою. Вона бере тим, що не відпускає.
Фінський Totalselfhatred із Гельсінкі, навпаки, грає один із найбільш мелодійних і масштабних варіантів жанру. Дебютник «Totalselfhatred» (2008) і «Solitude» (2011) звучать майже симфонічно: багатошарові гітари, клавішні, довгі наростання. Якщо вам подобаються Katatonia ранніх років чи атмосферний блек загалом, фіни стануть приємним відкриттям. До речі, ранні Katatonia з «Dance of December Souls» (1993) теж часто називають одним із джерел депресивного звучання, і цей альбом варто послухати бодай для розуміння коренів.
Коротко: Forgotten Tomb додали до DSBM думову важкість, Nocturnal Depression зберегли сирий мінімалізм, а Totalselfhatred показали, яким мелодійним і об'ємним може бути жанр.
Андеграунд і новий час: Abyssic Hate та Psychonaut 4
Австралійський Abyssic Hate, проєкт Шейна Раута, з'явився ще на початку 90-х і разом із Burzum вважається одним із тих, хто стояв біля витоків депресивного звучання. Записи «Suicidal Emotions» середини 90-х це архаїка в найкращому сенсі: дуже сирий звук, монотонні рифи, відчуття повної ізоляції. Слухати Abyssic Hate варто тим, хто хоче зрозуміти жанр з коренів, а не тільки з популярних альбомів.
А от Psychonaut 4 із Тбілісі доказ того, що DSBM живий і в 2020-х. Грузини поєднують блек-метал із пост-панком, роком і майже поп-мелодіями, співають рідною мовою і англійською, а на концертах збирають зали, неможливі для класичних DSBM-проєктів. «Have a Nice Trip» (2013) і «Neurasthenia» (2016) найкращі точки входу. Psychonaut 4 зараз мабуть найпопулярніший гурт жанру серед молодших слухачів, і їхній мерч у нас розлітається помітно швидше, ніж у ветеранів сцени.
Коротко: Abyssic Hate це коріння DSBM, Psychonaut 4 його сучасне обличчя. Між ними майже тридцять років, але настрій той самий.
З чого почати слухати і як носити DSBM-мерч
Найкращий порядок для новачка такий: спершу Shining «V: Halmstad» і Psychonaut 4 «Neurasthenia» як найбільш доступні, потім Totalselfhatred і Forgotten Tomb для мелодійного боку, далі Xasthur і Leviathan, і лише наприкінці Silencer, Nocturnal Depression та Abyssic Hate. Burzum «Filosofem» можна вставити будь-де, як точку відліку.
Мерч у DSBM-сцені особливий. Тут рідко бувають яскраві кольори, кислотні принти чи величезні маскоти, як у треш-металі. Зате є розмиті чорно-білі фотографії, нечитабельні логотипи і мінімалістичні обкладинки, які на одязі виглядають майже як арт-принт. Тому класична чорна футболка з принтом гурту тут найочевидніший вибір, а взимку, коли цю музику слухати особливо доречно, логічно перейти на лонгсліви з довгим рукавом або теплі худі й світшоти.
Окрема культура це баттл-вести. Андеграундні гурти, які ніколи не мали великих тиражів, на джинсовці виглядають як знак того, що ви свій. Нашивки на джинсовку чи куртку з логотипами Xasthur, Forgotten Tomb чи Abyssic Hate мало хто впізнає на вулиці, але ті, хто впізнає, обов'язково кивнуть.
Коротко: починати слухати DSBM краще з Shining і Psychonaut 4, закінчувати найсирішими записами. Мерч жанру мінімалістичний і темний, тому найкраще працює на чорних футболках, лонгслівах, худі та нашивках.
Чому DSBM досі тримає слухачів
Depressive black metal ніколи не був масовим і не буде. У нього немає стадіонних хітів, кліпів на мільйони переглядів чи гучних фестивальних хедлайнерів. Але він уже майже тридцять років збирає слухачів, яким потрібна саме ця музика: чесна, некомфортна, без прикрас. Десять гуртів із цієї добірки показують жанр з усіх боків, від сирого мінімалізму Abyssic Hate до майже рокових гімнів Psychonaut 4.
Важливо одне. DSBM говорить про темні стани відверто, і саме тому він багатьом допомагає: відчути, що ти не один у своїх думках. Але якщо музика резонує занадто сильно і на душі стає справді важко, поговоріть із близькою людиною або зверніться на лінію підтримки Lifeline Ukraine (7333). Це теж частина культури, про яку варто пам'ятати.
Мерч усіх гуртів із цієї статті можна знайти в Rockway: у каталозі понад 500 гуртів і брендів, оцінка покупців 4,9, доставка по всій Україні та за кордон. Ми самі слухаємо цю музику і самі носимо ці речі, тож знаємо, як має виглядати хороший принт на чорній тканині.
