Deathcore: історія жанру, що поєднав Death Metal і Hardcore

Деткор народився на стику двох найагресивніших течій важкої музики: дез-металу і хардкору. Сьогодні жанр асоціюється з важкими брейкдаунами, гроулом, що йде наче з самого нутра, і залами, де підлога двигтить від слему. Але шлях від перших експериментів нью-йоркських дез-метал команд до стадіонних виступів Lorna Shore зайняв понад три десятиліття. Кожен етап додавав щось своє: технічність, швидкість, згодом навіть симфонічну пишноту і відвертий кітч. Історія деткору, те, як виник цей напрямок і чому він досі викликає суперечки серед металістів, варта детального розбору.

Витоки: коли дез-метал зустрів хардкор

Формально терміну "деткор" не існувало до кінця 1990-х, але музична основа жанру складалася набагато раніше. У Нью-Йорку кінця 1980-х дез-метал і хардкор ділили одні й ті самі клуби та навіть одну й ту саму публіку. Гурт Suffocation, заснований 1989 року в Сентеріч, штат Нью-Йорк, одним з перших почав вбудовувати в дез-метал важкі, уповільнені брейкдаун-риффи. Риф з композиції "Liege of Inveracity" (1991) видання Rolling Stone називало першим справжнім слем-риффом у дез-металі. Приблизно тоді ж у Меріленді формувалась Dying Fetus, яка теж активно експлуатувала мідтемпові грувові пасажі, здатні спровокувати мош-яму не гірше за будь-який хардкор-гурт.

Важливо тут не просто хто саме придумав важкий програш першим. Головне, що ці колективи буквально виступали на одних майданчиках з представниками нью-йоркського хардкору на кшталт Cro-Mags і Merauder, і взаємний вплив стався природно. Хардкор-музиканти запозичували швидкість і жорсткість дез-металу, а дез-метал команди дедалі частіше вставляли грувові брейкдауни, розраховані на мош. Паралельно у слем-дез-металі активно працювали Devourment та Internal Bleeding, чий грувовий підхід до риффінгу теж напряму вплинув на майбутніх засновників деткору.

Показово, що навіть майбутні засновники деткору визнавали вплив куди ширшого кола команд, ніж просто нью-йоркська дез-метал сцена. Ерік Джаррін з Despised Icon згадував, що на нього особисто справив враження брейкдаун у пісні "Dead Embryonic Cells" бразильського гурту Sepultura з альбому "Arise" 1991 року, а серед джерел натхнення називав і хардкор-команди Hatebreed та Madball. Тобто деткор із самого початку був радше сплавом кількох різних традицій одразу, ніж прямим продовженням якогось одного стилю.

Про цю епоху варто говорити ще й тому, що жоден із названих гуртів не був "чистим" деткором. Це був радше брутальний дез-метал з елементами хардкор-груву, з якого пізніше виріс окремий жанр.

Монреаль і Аризона: народження деткору

Коли саме "офіційно" народився деткор, музиканти сперечаються досі. Вокаліст Despised Icon Алекс Еріан розповідав, що поштовхом для нього стало концертне враження ще 1998 року в Монреалі, коли він побачив, як публіка мошить під дез-метал гурт Démance так само, як мошила б під хардкор-виступ. Сам Despised Icon сформувався у січні 2002 року з музикантів Neuraxis та інших монреальських команд, а вже в жовтні того ж року вийшов дебютний альбом "Consumed by Your Poison".

Разом з Antagony та The Red Chord, Despised Icon вважають одними з піонерів деткору саме як самостійного жанру, а не просто технічного прийому всередині дез-металу. Дуже показовою була й фірмова риса гурту: два повноцінні вокалісти одночасно, Стів Маруа з низьким гроулом і високим піг-сквілом, та Алекс Еріан з мідрейндж-криком.

Паралельно на південному заході США, у Глендейлі, штат Аризона, 2003 року зібралася команда Job for a Cowboy. Їхній дебютний EP "Doom" вийшов у грудні 2005 року і швидко розійшовся серед MySpace-спільнот, а трек "Entombment of a Machine" критики й фанати згодом називали моментом, коли деткор остаточно оформився як окремий стиль з власною ідентичністю. Цікаво, що сам гурт з часом відійшов від деткору в бік технічного дез-металу, залишивши жанру лише свій ранній матеріал, який усе одно встиг стати культовим і досі впливає на нові покоління гуртів.

Не менш показовим є те, що саме Аризона і сусідня Каліфорнія, особливо долина Коачелла, стали географічним центром тяжіння для молодого жанру. Спека, передмістя, майже повна відсутність великих концертних майданчиків і водночас щільна мережа гаражних репетиційних баз створили ідеальні умови для сцени, яка формувалась знизу вгору, без участі великих лейблів на старті. Тільки згодом, коли перші демо й EP розійшлися по інтернету, за гуртами почали полювати такі лейбли, як Metal Blade Records, Century Media та Nuclear Blast.

MySpace-хвиля і золота ера деткору

Друга половина 2000-х стала для деткору тим самим, чим MTV колись був для глем-металу: епохою вибухового росту завдяки новому медіа. MySpace дозволив підліткам з передмість записувати демо в гаражі і за кілька місяців збирати десятки тисяч прослуховувань без жодного лейбла. Саме в цей час на південному заході США, особливо в Аризоні та Каліфорнії, у долині Коачелла, сформувалась ціла плеяда гуртів, які визначили обличчя жанру на роки вперед.

Гурт Suicide Silence з Ріверсайда, Каліфорнія, з'явився ще 2002 року, але справжнього визнання досяг 2007-го з дебютним повноформатним альбомом "The Cleansing", який критики й дотепер називають золотим стандартом жанру. Трохи пізніше, 2006 року, у Теннессі сформувався Whitechapel, а видання Loudwire згодом зарахувало його разом із Suicide Silence, Thy Art Is Murder та Job for a Cowboy до неформальної "великої четвірки" деткору.

До цієї хвилі також долучились All Shall Perish, Carnifex, Chelsea Grin і навіть ранній склад британського Bring Me the Horizon, який згодом повністю змінив напрямок творчості. Пік популярності жанру більшість оглядачів датують приблизно 2002-2009 роками. Далі частина команд почала експериментувати з іншими стилями: близький сусід деткору, металкор, теж переживав власну еволюцію, і історія Bad Omens добре показує, як пізніші металкор-гурти переосмислювали ті самі брейкдауни й важкий вокал уже по-своєму. Сама деткор-сцена середини 2000-х тим часом трохи втомила навіть власну аудиторію через хвилю однотипних гуртів-клонів, які копіювали формулу без особливого власного почерку. Металісти старої школи в ці роки нерідко критикували деткор за надмірну простоту брейкдаунів і показний, як на них, вокал, але для нового покоління фанатів це якраз і стало точкою входу у важку музику.

Концертна культура: фестивалі, мош і слем

Деткор ніколи не був суто студійним явищем, і значною мірою жанр тримався саме на концертному досвіді. Уже наприкінці 2000-х деткор-гурти регулярно потрапляли до афіш великих турів на кшталт Sounds of the Underground, Mayhem Festival та Download Festival, а окремий тур Summer Slaughter Tour взагалі перетворився на щорічну вітрину найважчих команд сезону, включно з представниками жанру. Для публіки деткор-концерт означав насамперед фізичну участь: стейдж-дайвинг, вол-оф-дез, коли натовп розступається навпіл перед тим, як зіштовхнутися на брейкдауні, і слем, у якому учасники буквально штовхаються по колу під найважчі частини пісні.

Ця орієнтація на живий досвід багато в чому пояснює й саму структуру пісень: брейкдаун у деткорі майже завжди розташований так, щоб дати залу максимально очевидний сигнал "зараз почнеться". Продюсери жанру навіть у студійних записах зберігають характерну динамічну паузу перед головним брейкдауном, розраховану радше на реакцію живої публіки, ніж на слухача в навушниках. Саме тому багато класичних деткор-альбомів звучать дещо інакше в концертному виконанні: там, де на платівці лише різкий перехід, наживо це цілий ритуал із підняттям рук і відліком до падіння в мош.

Звучання деткору: брейкдауни, гроул і піг-сквіли

Чим деткор відрізняється від звичайного дез-металу чи металкору? Насамперед структурою пісні. Від металкору деткор запозичив саму архітектуру композиції та культ брейкдауну: уповільненого, важкого програшу, розрахованого суто на мош і слем. Від дез-металу деткор узяв швидкість, бласт-біти і техніку квінтингу, тобто палм-мʼют риффінг на низько настроєних гітарах.

Вокал у жанрі зазвичай подвійний: низький гроул і високий скрим чергуються в межах однієї пісні, а деякі гурти йдуть ще далі й додають гуттурал та піг-сквіли, запозичені з горґрайнду, піджанру грайндкору. Такий вокальний діапазон і зробив деткор впізнаваним навіть для людей, які загалом не слухають екстремальний метал.

Інструментально деткор теж має свої усталені звички. Гітаристи здебільшого настроюють інструменти на пів-, а то й на цілий тон нижче за стандартний метал-строй, іноді додаючи сьому струну для ще нижчого й важчого звучання. Ударники активно чергують швидкі бласт-біти в куплетах із розрідженими, майже маршовими ритмами на самому брейкдауні, де кожен удар бас-барабана має буквально фізично "штовхати" тіло слухача. Басова партія в деткорі рідко виступає солістом: її головне завдання, додати ваги низьким частотам і зробити брейкдаун ще відчутнішим у грудях, а не в навушниках.

У 2010-х усередині жанру сформувався піджанр "nu deathcore", де класичний деткор змішується з елементами ню-металу: грувові риффи, елементи репу у вокалі, простіші, майже хітові приспіви. Emmure, пізні альбоми Whitechapel і Brand of Sacrifice часто наводять як приклад цього напрямку. Естетика жанру теж заслуговує окремої згадки: черепи, окультна символіка і похмура графіка на мерчі та обкладинках альбомів десятиліттями лишаються невіддільною частиною культури важкої музики, і череп як символ у рок-культурі тут не виняток.

Сучасний деткор: від андеграунду до TikTok

Якщо в середині 2010-х багато хто прогнозував жанру повільне згасання, 2022 рік довів протилежне. Гурт Lorna Shore з Нью-Джерсі випустив альбом "Pain Remains", який критики одностайно назвали одним із визначних релізів року в екстремальному металі. Платівка поєднала класичні деткор-брейкдауни із симфонічними та блекенед-елементами, а сингли з альбому зібрали мільйони переглядів завдяки вірусному поширенню в TikTok, куди деткор потрапив доволі несподівано навіть для самого жанру.

Цей симфонічний вектор, який раніше вважали периферійним у деткорі, тепер визначає значну частину нової хвилі: гурти намагаються писати масштабну, фестивальну музику, зберігаючи фірмову жорстокість жанру. Водночас продовжує існувати й технічніша, підземна гілка деткору: команди на кшталт Rings of Saturn чи Fit for an Autopsy тримають фокус на складній композиції та швидкості, а не на мелодійності чи оркестровках.

Показово й те, що успіх Lorna Shore підштовхнув до нової хвилі уваги й ветеранів жанру. Ті самі Whitechapel і Thy Art Is Murder, що формували "велику четвірку" ще у другій половині 2000-х, продовжують випускати нові альбоми та збирати повні зали, тепер уже перед публікою, яка вперше почула про деткор саме через соціальні мережі, а не через MySpace чи форуми. Різниця поколінь фанатів відчутна, але сама музична формула жанру, важкий брейкдаун плюс нелюдський вокал, лишається на диво стійкою вже понад двадцять років.

Тож на питання, чи популярний деткор зараз, відповідь однозначна: жанр не просто вижив після спаду 2010-х, а й вийшов за межі власної субкультури, з'явившись у плейлистах людей, які раніше про існування "корів" навіть не чули.

Цікаві факти і підсумок

Кілька фактів наостанок. Прийом "брейкдаун" у важкій музиці не вигадали ані Suffocation, ані Dying Fetus: за поширеною версією, першим його свідомо застосував Slayer, хоча саме нью-йоркська сцена перетворила цей прийом на фірмову рису майбутнього жанру. Слово "deathcore" музиканти й фанати використовували для дез-метал/хардкор-гібридів ще задовго до того, як воно стало офіційним жанровим ярликом: окремі гурти застосовували цей термін у зовсім іншому значенні ще в 1990-х.

Ще один цікавий момент: сама назва "deathcore" довгий час залишалась радше розмовним, а не офіційним жанровим визначенням, тому в різних інтерв'ю музиканти по-різному описують, хто саме і коли вперше вжив цей термін публічно. Дехто з засновників жанру взагалі публічно відхрещувався від ярлика "деткор", вважаючи його завузьким для власної музики: вокаліст Suicide Silence в одному з інтерв'ю прямо казав, що не любить це визначення, хоча саме його гурт багато хто вважає золотим стандартом стилю.

Деткор пройшов шлях від нішевого експерименту нью-йоркських музикантів до жанру зі стадіонною аудиторією, і на кожному етапі знаходились люди, готові довести: важка музика ще не сказала свого останнього слова. Якщо колись класичний дез-метал і хардкор здавались непримиренними таборами, деткор довів, що з їхнього зіткнення може народитися щось справді своє.