Doom Metal: гід по найпохмурішому жанру важкої музики

Поки більшість метал-сцен світу наприкінці 80-х змагалися у швидкості, намагаючись перегнати кулеметні черги треш-металу, окрема каста музикантів обрала абсолютно протилежний шлях. Вони налаштували гітари максимально низько, уповільнили темп до серцебиття та занурилися в абсолютний, первісний морок.

Так народився Doom Metal - жанр, де важкість вимірюється не кількістю нот за секунду, а вагою кожної окремої ноти.

У цій статті ми розберемо еволюцію найнахмуренішого стилю важкої музики: від його класичних витоків до сучасних екстремальних відгалужень на кшталт сладжу, та з'ясуємо, чим відрізняються його головні напрямки.

Звідки взявся морок? Витоки та перші кроки думу

Будь-яка розмова про дум-метал завжди починається з однієї людини - Тоні Айоммі з Black Sabbath. Історія добре відома: втративши кінчики пальців на заводі, Тоні був змушений послабити натяг струн (опустити стрій гітари) та використовувати саморобні наперстки. Це подарувало світові той самий впізнаваний похмурий, «хворобливий» та надзвичайно важкий звук гітари, який став візитівкою альбому Master of Reality (1971).

У 1980-х, коли світ божеволів від глем-року та треш-металу, такі андерграундні гурти як Pentagram, Saint Vitus та Trouble відмовилися прискорюватися. Вони продовжували гнути лінію Black Sabbath - грати повільно, сиро та депресивно.

Але остаточну крапку в хрещенні жанру поставили шведи Candlemass. У 1986 році вони випустили свій дебютний шедевр із красномовною назвою Epicus Doomicus Metallicus. Саме це релізом подарувало стилю його офіційне ім'я.

Генеалогічне дерево Doom Metal: Хто є хто?

З роками дум перестав бути просто «дуже повільним хеві-металом». На початку 90-х відбувся справжній вибух експериментів, який породив кілька культових субжанрів.

Щоб не заплутатися в цих темних нетрях, погляньмо на їхні ключові відмінності:

Сучасні послідовники: Від бруду сладжу до космічного стоунеру

Еволюція думу не зупинилася в Європі. Перелетівши через океан, цей жанр схрестився з іншими субкультурами, давши життя абсолютно новим монстрам важкої сцени.

Sludge Metal (Сладж): Лють та бруд південних боліт

Наприкінці 80-х у американському місті Новий Орлеан музиканти вирішили поєднати повільну тягучість Black Sabbath із люттю та брутальним нігілізмом хардкор-панку. Так народився Sludge Metal (від англ. sludge - твань, бруд).

• Звучання: Максимально брудний дисторшн, фідбек гітар, сирий звук та істеричний, повний болю вокал.
• Яскраві представники: Crowbar, Eyehategod, Acid Bath, а також супергурт Філліпа Ансельмо - Down.

Stoner Doom (Стоунер): Гіпнотичний тріп

Якщо сладж надихався агресією, то стоунер-дум обрав шлях психоделії. Музиканти взяли за основу повільні рифи ранніх 70-х, додали туди величезну порцію ефекту "fuzz" на гітарах і занурили слухача в гіпнотичний, майже трансовий стан.

• Звучання: Монотонні, повторювані важкі рифи, що діють як маятник.
• Яскраві представники: Electric Wizard (їхній альбом Dopethrone є абсолютним каноном жанру) та американці Sleep.

Чому мерч у стилі Doom - це окремий вид мистецтва?

Дум-метал завжди мав неймовірно сильну візуальну складову. Оскільки ця музика тісно пов'язана з темами містики, меланхолії, середньовічної готики та окультизму, дизайн футболок, худі, патчів у цьому стилі - це не просто логотипи. Це деталізовані гравюри, зображення скелетів, похмурих пейзажів та релігійного арту. Одяг із такою символікою миттєво виділяє поціновувача «повільного та важкого» з натовпу.

Doom Metal - це не просто музичний жанр, це вміння знаходити красу в темряві та велич у повільності. Навіть через понад 50 років після перших акордів Black Sabbath, цей стиль продовжує жити, трансформуватися та дарувати нам найважчу музику на планеті. В асортименті нашого магазину ви завжди знайдете будь-який мерч гуртів (одяг, аксесуари, атрибутику) майже всіх стилів рок та метал музики, а також із суміжною символікою.