Entombed «Clandestine» - альбом, на якому барабанщик став голосом шведського дез-металу

«Clandestine» вийшов 12 листопада 1991 року в Європі на Earache Records і став другим студійним альбомом Entombed. Від дебютного «Left Hand Path» його відділяє трохи більше року, але за цей час гурт встиг звільнити вокаліста, записати платівку без нього і випадково створити одну з найдивніших історій у метал-буклетах: на конверті вказано співака, якого на записі немає. При цьому саме «Clandestine» багато хто вважає вершиною раннього шведського дез-металу. Розбираємося, як так вийшло.

Звідки взялися Entombed: від Nihilist до «Left Hand Path»

Entombed виросли з гурту Nihilist, який 1987 року в Стокгольмі заснували барабанщик Нікке Андерссон, гітарист Алекс Хеллід і басист Лейф Кузнер. Кінець 80-х у Європі ще належав трешу: німецька трійка на чолі з Sodom саме видала «Agent Orange», а шведські підлітки слухали все підряд і шукали щось важче й брудніше.

Nihilist записали кілька демо, які сьогодні вважаються класикою андеграунду, і в 1989 році перейменувалися на Entombed. Вокалістом став Ларс-Йоран Петров, якого всі звали просто Ел-Джі. Дебют «Left Hand Path» вийшов у 1990-му на британському Earache, і разом із ним шведський дез-метал отримав власне обличчя: низький, рваний, «бензопильний» звук гітар, якого більше ніде у світі не було.

Звільнення Петрова і барабанщик біля мікрофона

Головна інтрига «Clandestine» полягає в тому, хто на ньому співає. Перед записом Ел-Джі Петрова звільнили через особисті конфлікти всередині гурту. Шукати нового фронтмена часу не було, тож усі вокальні партії записав барабанщик Нікке Андерссон.

На обкладинці ж співаком указано Джонні Дордевича з Carnage. Він справді приєднався до Entombed, але вже після запису, щоб їхати з гуртом у тур на підтримку альбому. На самій платівці його голосу немає. Через цю плутанину багато років навіть фанати впевнено називали «Clandestine» «альбомом Дордевича», хоча гарчав там Нікке.

І гарчав добре. Його вокал трохи вищий і злостивіший, ніж у Петрова, з характерним рваним хрипом. Якщо ви любите олдскульний дез-вокал на кшталт того, що робив Джон Тарді в Obituary, «Clandestine» зайде одразу. Цікавий підсумок: це єдиний студійний альбом Entombed, на якому Петров не з'являється взагалі.

Sunlight Studio і звук, що став брендом

Звук «Clandestine» створювали в Стокгольмі з продюсером Томасом Скогсбергом, власником Sunlight Studio. На початку 90-х ця студія фактично стала фабрикою шведського дез-металу: там записувалися Dismember і Grave, і навіть норвезькі Darkthrone зробили там свій дебют «Soulside Journey», ще до того, як повернули в бік блеку, про що ми розповідали в статті про «Transilvanian Hunger». Продюсування й звукорежисуру Entombed частково взяли на себе, тож у буклеті поруч зі Скогсбергом стоїть і сам гурт.

Серцем саунду була гітарна педаль Boss HM-2. Взагалі вона задумувалась як звичайний дисторшн, але шведи викручували всі ручки на максимум і отримували той самий жужжачий, перенасичений середніми частотами тембр, який тепер називають просто «шведським звуком» або HM-2 sound. На «Left Hand Path» він уже був, але на «Clandestine» звучить щільніше й упевненіше.

Відмінність від дебюту в тому, що другий альбом складніший. Пісні довші, більше змін темпу, з'являються майже прогресивні переходи та мелодійні фрагменти. Гітаристи Уффе Седерлунд і Алекс Хеллід грають так, ніби намагаються втиснути в кожну композицію матеріал на три. Басист Ларс Розенберг тримає все це разом на низах, а Нікке встигає і барабанити, і писати більшість музики.

Трек за треком: що слухати на «Clandestine»

Оригінальне видання містить 9 пісень загальною тривалістю 43 хвилини 41 секунда:

1. Living Dead (4:26)
2. Sinners Bleed (5:10)
3. Evilyn (5:05)
4. Blessed Be (4:46)
5. Stranger Aeons (3:25)
6. Chaos Breed (4:52)
7. Crawl (6:13)
8. Severe Burns (4:01)
9. Through the Collonades (5:39)

Living Dead відкриває платівку без розгону. Типовий для Entombed прийом: важкий мідтемповий вступ, потім вибух, потім знову сповільнення. Sinners Bleed якраз демонструє нову складність гурту, тут стільки зламів ритму, що з першого разу важко запам'ятати структуру.

Evilyn часто називають найкращою піснею альбому, і з цим важко сперечатися. Похмуре мелодійне вступне соло, зловісний рифовий центр і приспів, який реально хочеться кричати разом із гуртом. Stranger Aeons найкоротша на платівці, менше трьох з половиною хвилин чистої люті, і на неї зняли кліп.

Середина альбому тримає планку без жодного провисання. Blessed Be побудована на одному з найбільш «качових» рифів платівки, під який голова сама починає рухатися, ще до того як ви встигнете зрозуміти розмір. Chaos Breed повертає швидкість і хаос, а тут добре чути, наскільки зіграно працюють дві гітари Седерлунда й Хелліда: одна тримає м'ясо, друга встигає накидати зловісні мелодійні фрази зверху. Severe Burns найпряміша на диску, чотири хвилини без філософії, класичний стокгольмський удар.

Crawl триває понад шість хвилин і повільно, в'язко наповзає, майже як дум-метал. Ця пісня також дала назву окремому EP гурту.

Завершує все Through the Collonades, похмура й епічна, з найвиразнішими мелодійними ходами на всій платівці. Вона наче натякає, куди Entombed могли б піти далі, якби не змінили курс на наступному альбомі.

Такі пісні найкраще звучать гучно і бажано в джинсовому жилеті, обвішаному патчами. Якщо ваш ще порожній, загляньте в розділ нашивок, там є з чого почати.

Обкладинка Дена Сігрейва

Обкладинку «Clandestine» намалював Ден Сігрейв, британський художник, який до цього оформив і «Left Hand Path». На початку 90-х його детальні, сюрреалістичні роботи з катакомбами, скелетами й нескінченними коридорами були практично візитівкою Earache та всього дез-металу. Його ж пензлю належать обкладинки «Altars of Madness» Morbid Angel та «Pierced from Within» Suffocation, тож якщо у вашій колекції є кілька дез-метал платівок 90-х, найімовірніше, хоча б одну з них оформив саме Сігрейв. Сам Нікке Андерссон відповідав за арт-дирекцію, логотип і задню обкладинку.

Обкладинка «Clandestine» продовжує ту ж візуальну мову: щільний, майже клаустрофобний світ, у якому хочеться довго розглядати деталі. Черепи й скелети тут не просто «для страху», а частина цілого всесвіту. Про те, звідки в металі така любов до цієї символіки, ми детально писали в статті «Череп у рок-культурі».

Реліз і сприйняття

Після європейського релізу 12 листопада 1991 року «Clandestine» дістався Північної Америки лише 11 лютого 1992-го, там його видавали Earache разом із Relativity. Тур з Дордевичем на вокалі пройшов, але довго новий співак у складі не затримався.

Преса сприйняла платівку дуже тепло. AllMusic поставив чотири з половиною зірки з п'яти, Collector's Guide to Heavy Metal дав 9 із 10. Справжнє визнання прийшло з роками: у жовтні 2016 року журнал Decibel включив «Clandestine» до свого Залу слави, і це вже другий альбом Entombed у цьому списку після «Left Hand Path». У Decibel потрапити не так просто, туди беруть лише платівки, які реально змінили сцену.

Окремо цікаво, як ставляться до альбому самі фанати. Для одних «Left Hand Path» є недосяжним стандартом сирості й агресії. Для інших саме «Clandestine» є першим по-справжньому «дорослим» шведським дез-метал альбомом, де за брудом ховається продумана композиція. Ми в офісі розділилися приблизно навпіл, і ця суперечка спалахує щоразу, коли хтось ставить Entombed у колонки.

Вплив на шведський дез-метал і не тільки

«Clandestine» разом із «Left Hand Path» закріпили за Швецією окремий звук, який сьогодні впізнається з перших секунд. Стокгольмська школа з її HM-2, брудним мідтемпом і хардкоровою енергією стала противагою флоридському дез-металу, де Morbid Angel і Death робили ставку на технічність і швидкість. Поруч стояли й Cannibal Corpse, які з часом перебралися до Флориди.

Через кілька років цей звук розійшовся по всьому світу. Поруч із ним виросла наступна хвиля шведів, від мелодійного дезу до блеку: ті ж Dissection випустили дебют «The Somberlain» лише через два роки. Пізніше в 2000-х і 2010-х настав справжній бум «HM-2 ревайвалу»: гурти з США, Англії та всієї Європи свідомо копіювали стокгольмський саунд, а сама педаль стала культовою настільки, що Boss згодом перевипустила її.

Нікке Андерссон, до речі, у 1998 році пішов з Entombed і зібрав рок-н-рольний The Hellacopters. Тобто людина, яка заспівала один із найважливіших дез-метал альбомів, згодом стала зіркою гаражного року. Таких біографій у металі небагато.

Що було далі з Entombed

Після «Clandestine» Ел-Джі Петров помирився з гуртом і повернувся. Уже з ним Entombed записали «Wolverine Blues» (1993), де різко повернули в бік рок-н-ролу. Цей стиль назвали death 'n' roll, і він розколов фанатів не менше, ніж будь-який вокальний скандал. Далі були «DCLXVI: To Ride Shoot Straight and Speak the Truth» (1997), «Same Difference» (1998), «Uprising» (2000), «Morning Star» (2001), «Inferno» (2003) і «Serpent Saints - The Ten Amendments» (2007).

У 2014 році історія розгалузилася. Права на назву Entombed належали Алексу Хелліду, тож Петров разом з іншими музикантами створив Entombed A.D. і продовжив виступати під цим ім'ям. Ел-Джі помер від раку в березні 2021 року у віці 49 років, і для всієї шведської сцени це стало величезною втратою.

Тим часом оригінальні учасники повернулися до «Clandestine». У лютому 2014 року Хеллід і Седерлунд разом з вокалістом Орваром Сефстрьомом виконали альбом повністю з симфонічним оркестром. А 12 листопада 2016 року, рівно в 25-ту річницю релізу, Entombed зіграли платівку повністю в залі Malmö Live разом із Мальменським симфонічним оркестром. Цього разу за барабанами знову сидів Нікке Андерссон, а співав новий вокаліст Роберт Андерссон.

Entombed сьогодні

Entombed у складі Алекс Хеллід, Уффе Седерлунд і Нікке Андерссон працюють над першою новою музикою майже за 18 років. Про це гурт оголосив у березні 2025-го: музиканти пишуть у студії Нікке і навіть повернули до роботи підсилювач Peavey Studio Pro 40, на якому записували «Left Hand Path». Назви, дати релізу чи формату поки немає, але сам факт, що троє авторів «Clandestine» знову разом у студії, для фанатів шведського дез-металу звучить як подарунок. Поки чекаємо, тримаємо під рукою футболки з класикою жанру.

Цікаві факти про «Clandestine»

Пісню «Stranger Aeons» багато хто пам'ятає за кліпом, і вона ж згодом увійшла до збірки відео Entombed «Monkey Puss». У 2008 році Earache перевидав «Clandestine» у серії Earache Classic разом із DVD, на якому зібрані кліпи та концертні записи гурту.

Серед авторів кількох пісень, зокрема «Stranger Aeons», «Chaos Breed» і «Through the Collonades», указаний Кенні Хоканссон, ім'я якого мало хто знає навіть серед фанатів.

Нікке Андерссон на «Clandestine» відповідав одразу за барабани, вокал, більшість музики, арт-дирекцію, логотип і задню обкладинку. Мабуть, це найбільш «персональний» альбом Entombed, хоча формально він не сольний.

Часті питання

Хто співає на альбомі Entombed «Clandestine»?

Усі вокальні партії записав барабанщик Нікке Андерссон. Джонні Дордевич указаний на обкладинці як вокаліст, але приєднався до гурту вже після запису і співав лише в турі.

Коли вийшов «Clandestine»?

Альбом вийшов 12 листопада 1991 року в Європі на Earache Records і 11 лютого 1992 року в Північній Америці. Це другий студійний альбом Entombed після «Left Hand Path».

Чому Entombed звучать саме так?

Характерний «бензопильний» гітарний звук дає педаль Boss HM-2 з усіма ручками на максимумі. У поєднанні з продюсуванням Томаса Скогсберга на Sunlight Studio вийшов той самий «шведський звук» дез-металу.

Чим Entombed відрізняються від Entombed A.D.?

Entombed залишились за Алексом Хеллідом, якому належать права на назву, разом з Нікке Андерссоном і Уффе Седерлундом. Entombed A.D. у 2014 році заснував вокаліст Ел-Джі Петров, який помер у 2021 році.

Де купити мерч олдскульного дез-металу в Україні?

На Rockway.biz є футболки, нашивки, стікерпаки та інший мерч дез-метал гуртів з доставкою по Україні за 2-3 дні. Можна почати з пошуку за запитом death metal або розділу нашивок.

Мерч для фанатів олдскульного дез-металу завжди можна знайти на нашому сайті Rockway.biz.