Кліфф Бертон - 40 років пам'яті бас-гітариста, який змінив Metallica

27 вересня 2026 року виповнюється сорок років відтоді, як не стало Кліффа Бертона, бас-гітариста Metallica, чия гра переосмислила саму роль бас-гітари в металі. Він провів у гурті лише неповні чотири роки, встиг записати три альбоми і загинув у двадцять чотири, але вплив, який Бертон встиг залишити, досі відчутний у грі басистів, які до його народження навіть не думали, що бас може звучати як соло-інструмент.

Дитинство і шлях у музику

Кліффорд Лі Бертон народився 10 лютого 1962 року в Кастро-Веллі, Каліфорнія. Батько прищепив йому любов до класичної музики ще в дитинстві, і Бертон почав займатися фортепіано з шести років. За бас-гітару він узявся у тринадцять, невдовзі після того, як його старший брат помер від аневризми мозку. За словами батьків, Кліфф тоді сказав, що стане найкращим басистом заради брата, і тримав слово буквально: він практикувався до шести годин на день, і ця звичка не зникла навіть у розпал турів з Metallica.

Окрім класики, на молодого Бертона вплинули джаз, южний рок і кантрі, а серед улюблених басистів він називав Ґедді Лі з Rush, Гізера Батлера з Black Sabbath і Стіва Гарріса з Iron Maiden. У школі Castro Valley High він заснував перший гурт EZ-Street разом з майбутніми учасниками Faith No More Джимом Мартіном і Майком Бордіном, а після вступу до Chabot College продовжив грати з Мартіном у гурті Agents of Misfortune.

Перші гурти і вступ до Metallica

У 1982 році Бертон приєднався до гурту Trauma, з яким виступав у Лос-Анджелесі. Саме на одному з таких концертів у клубі Troubadour його гру побачили Джеймс Гетфілд і Ларс Ульріх з щойно заснованої Metallica. Почувши, як Бертон награє те, що згодом стане соло «(Anesthesia) Pulling Teeth», вони спершу вирішили, що знайшли неймовірного гітариста, і були вражені, дізнавшись, що це насправді партія бас-гітари.

Гетфілд і Ульріх запропонували Бертону замінити басиста Рона Макговні, який щойно покинув гурт. Бертон погодився за однієї умови: Metallica мають переїхати з Лос-Анджелеса до його рідного району затоки Сан-Франциско, бо в Лос-Анджелесі він жити не збирався. Гурт погодився й оселився в Ель-Серріто, у будинку, який відтоді відомий фанатам як «МеталліМеншн» і слугував базою гурту протягом наступних трьох з половиною років.

Стиль гри і вплив на метал-бас

До появи Бертона бас-гітара в металі здебільшого лишалася суто ритмічним інструментом на другому плані. Бертон, натомість, грав пальцями без медіатора, активно використовував примочку wah-wah і перетворив бас на інструмент, здатний на самостійні соло, натхненні класичними фугами Баха. Його візитівка, інструментальна композиція «(Anesthesia) Pulling Teeth» з дебютного альбому Kill 'Em All, досі є обов'язковим репертуаром для метал-басистів, які хочуть освоїти техніку виконавця.

Колишній гітарист Metallica Дейв Мастейн, який грав поруч із Бертоном у ранньому складі гурту, охрестив його «головним шаленцем на чотирьох струнах», і саме ця характеристика прижилася серед фанатів на десятиліття. Джеймс Гетфілд пізніше згадував: «Кліфф завжди хотів грати більше, ніж мав би. Він забирався високо на грифі, і низ пропадав, певні ноти завжди виділялися сильніше за інші. Але ми не намагалися його контролювати, ми й не могли б. Ми хотіли, щоб він сам знайшов своє місце».

Три легендарних альбоми

За неповні чотири роки в гурті Бертон встиг записати Kill 'Em All (1983), Ride the Lightning (1984) і Master of Puppets (1986), альбом, який сьогодні майже одноголосно називають найкращою роботою Metallica і одним з найвпливовіших метал-релізів усіх часів. Бертон отримав співавторський кредит на композиціях з усіх трьох платівок, а вступне соло на «Orion» лишається одним із найвідоміших його внесків у звучання гурту. Вже посмертно його бас-партії лягли в основу «To Live Is to Die» з наступного альбому ...And Justice for All, де текст побудований на нотатках самого Бертона.

Трагічна загибель

26 вересня 1986 року Metallica відіграли концерт у Стокгольмі в межах європейського етапу туру Damage, Inc. на підтримку Master of Puppets. Того вечора Бертон і гітарист Кірк Хеммет тягнули карти, щоб визначити, хто займе верхнє спальне місце в автобусі; Бертон витягнув туза пік і обрав місце Хеммета. Рано вранці 27 вересня, десь без чверті сьома, автобус на трасі неподалік Юнгбю несподівано занесло, він з'їхав з дороги і перекинувся. Бертона, який спав на верхній полиці, викинуло через вікно, і автобус, падаючи, опинився зверху. Водій пізніше пояснив втрату контролю ожеледицею, хоча ні слідчі, ні учасники гурту так і не знайшли цьому підтвердження за тогочасної температури повітря.

Бертону було двадцять чотири роки. Його тіло повернули до США, і 7 жовтня 1986-го в Каліфорнії відбулося прощання, під час якого пролунала інструментальна композиція «Orion» з Master of Puppets. Прах Бертона розвіяли на ранчо Максвелл, а на його меморіальній плиті викарбувано рядок із «To Live Is to Die»: «...cannot the Kingdom of Salvation take me home».

Спадщина і вшанування

Після загибелі Бертона Metallica провели прослуховування нового басиста, і посаду отримав Джейсон Ньюстед, який сам називав себе найбільшим фанатом покійного музиканта. У 1987 році гурт випустив відеозбірку Cliff 'Em All як данину пам'яті Бертону, а 2006-го група відданих фанатів встановила меморіал на місці аварії у Швеції. У 2009 році Metallica ввели до Rock and Roll Hall of Fame, і Бертон отримав це визнання посмертно нарівні з рештою класичного складу. Джеймс Гетфілд і сьогодні носить перстень із срібним черепом, що колись належав Бертону, а на його руці витатуйовані ноти з бас-партії «Orion».

Вплив Бертона на метал-бас-гітару давно вийшов за межі Metallica: гурти Anthrax і Metal Church випускали композиції-присвяти, а покоління басистів у найрізноманітніших жанрах, від треш-металу до джазу, продовжують називати його серед головних орієнтирів. Роберто Трухільо, нинішній басист Metallica, у 2012 році зіграв «(Anesthesia) Pulling Teeth» на сцені сигнатурним басом Бертона Aria Pro II, поки батько музиканта Рей Бертон спостерігав збоку сцени.

40 років потому

До сорокарічної річниці загибелі Бертона фанати по всьому світу традиційно згадують не трагедію, а те, що він встиг залишити за неповні чотири роки: три альбоми, які визначили звучання цілого жанру, і манеру гри, яка досі формує уявлення про те, чим може бути бас-гітара в металі. Master of Puppets, останній альбом, записаний з Бертоном, лишається платівкою, яку фанати й критики однаково називають вершиною класичного складу Metallica.

Цікаві факти та часті питання

Кілька деталей, які рідко потрапляють у стандартні огляди історії Бертона. Прізвисько «Ковбой» він отримав ще в юності за звичку носити солом'яний капелюх, а любов до кантрі й южного року, попри репутацію треш-метал-піонера, лишалася з ним усе життя. Партія «Master of Puppets» містить цитату з пісні Девіда Боуї «Andy Warhol», яку Бертон і Хеммет вставили як особисту данину поваги виконавцю, чия творчість вплинула на обох музикантів.

Скільки років було Кліффу Бертону, коли він загинув?

Бертону було двадцять чотири роки. Він народився 10 лютого 1962-го і загинув 27 вересня 1986 року під час європейського туру Metallica.

На яких альбомах Metallica грав Кліфф Бертон?

Бертон записав три студійні альбоми: Kill 'Em All (1983), Ride the Lightning (1984) і Master of Puppets (1986), а також отримав посмертний співавторський кредит на «To Live Is to Die» з наступного альбому ...And Justice for All.

Чому Бертона вважають одним із найвпливовіших басистів металу?

Він одним із перших у металі перетворив бас-гітару з суто ритмічного інструменту на самостійний, здатний на сольні партії, спираючись на класичну освіту й техніку гри пальцями з примочкою wah-wah, найпомітніше на композиції «(Anesthesia) Pulling Teeth».